Азербайджан: археологічна країна

Азербайджан – країна для шанувальників археології і історії, які з усього світу стікаються сюди на відпочинок. В країні до наших днів збереглися більше шести тисяч археологічних свідоцтв. В країні царить природа, навколо численні водоспади, ріки, озера, мінеральні джерела, гірські масиви і унікальні поклади лікувальної нафти.

Культура азербайджанців історично близька до турицької, але на ній сильно позначився вплив Персії і Росії. Країна завжди славилася своїми килимами, зоряноастрійськими храмами, чорним чаєм в пузатих стаканчиках, сорока різновидами плову і достатком історичних пам’ятників найдавнішої історії людства.

За радянських часів Азербайджан був чимось на зразок “нашої Персії”, хоча з Іраном, під пануванням якого ця земля дійсно була декілька століть, його зараз ріднить  хіба що іслам шиїтського толку. Куди більше схожий на Турцію або Об’єднані Арабські Емірати, адже левову долю доходів країна отримує від продажі нафти.

Азербайджанська гостинність:

Азербайджан відноситься до рідкісної категорії країн, чиє населення просто схиблене на гостинності. Якщо вам нічого їсти або немає де переночувати, не переживайте – рано чи пізно вас покличуть в гості і нагодують так, що увесь наступний день ви будете дивитися на їжу з відразою. Для цього достатньо просто вийти на вулицю з сумкою, і заповітне “Гей, брат!” пролунає зовсім скоро. Правда, жінкам в Азербайджані краще все ж не їхати на самоті, інакше відбиватися від настирливих пропозицій “весело провести час” доведеться довго.

Вірменське питання:

Єдине, про що з азербайджанцями категорично неможна говорити, – це вірменське питання. Всі вірмени поїхали звідси ще в кінці 1980-х, але роздратування через контроль над Нагорним Карабахом тут до сих пір видні. Це помітно не тільки по побутовим розмовам, але й і за цілком офіційним процедурам. Так, якщо прикордонники виявлять в вашому закордонному паспорті штампи Вірменії, приготуйтеся до грунтовним розпитуваням про те, чому ви туди їхали і чи не відвідали Карабах.

Гроші:

Курс обміну в банках і обмінних пунктах відрізняється незначно. Пункти обміну валюти розташовані по всьому Баку і іншим великим містам. В готелях, торгівельних центрах і найбільших супермаркетах приймають до оплати кредитні картки. В невеликих магазинах і ресторанах розраховуються готівкою.

Бакномати в столиці Азербайджану є в більшості банків, багато із них працюють цілодобово. Через банкомати можна зняти готівкові AZN і USD.

Чайові зазвичай включені у вартість замовлення – від 5 до 10 % від суми рахунку. Якщо такого пункту в рахунку немає, можна додати від себе 10 %. Носильникові в аеропорту або в готелі достатньо дати 3-5 AZN. Давати чайові таксистам не прийнято, також рекомендується завчасу домовитись про вартість проїзду.

Топ 5 пам’яток Азербайджану:

Палац Ширваншахов:

Палац Ширваншахов – унікальна будова в Ічерішехері (Старе місто) Баку, на найвищій його точці. Найбільший комплекс, крім головної будівлі із 52 кімнат, включаючи до себе мечеть, баню, усипальницю, окрему гробницю придворного вченого, і навіть водосховище. Крім того, тут є будівля чиє призначення до сих пір не з’ясовано, – Диванхана. Вона була чи судилищем, чи то будинком для проведення переговорів, чи то гробницею, побудованою на місці язичного святилища.

Велику частину будівель палацу була побудована в XV столітті, але вже в 1501 році Баку розграбували війська персідської династії Сефевидів, а ще через 40 років Ширван втратив незалежність. Так що серцем держави палац пробув порівняно недовго.

Але втім сьогодні він залишається серцем Старого міста. Сюди потрібно добиратися тільки від метро “Ічерішехер”, томущо якщо ви підете, скажімо, від Дівочої Вежі або Шемахінських воріт, то можете заблукати. І не чекайте відомої середньовічної розкоші в інтер’єрах палацу. Її майже не залишилося, але він цінний в першу чергу атмосферою і зовнішнім виглядом.

Ічерішехер (Старе місто):

Дивовижно, але факт: не дивлячись на нафтовий бум в кінці XIX століття, революцію і Громадянську війну, Старе місто в Баку збереглося. Сьогодні це єдине місце в столиці Азербайджану, де можна побачити справжню східну середньовічну архітектуру.

“Обличчям” Ічерішехера, як по-азербайджанськи називається Старе місто, та й усієї столиці, є 28-метрова Дівоча вежа і Палац Ширваншахов XV століття. Також тут збереглися 15 мечетей, із яких, правда, далеко не всі діють в наш час. А ще тут як раніше живуть люди, тому, вийшовши із палацу, потрібно обов’язково піти куди очі дивляться.

Бакинський бульвар:

Тягнеться від Будинку уряду до Бакинського Кришталевого залу, а це більше п’яти кілометрів. В 2009 році ця потопаюча в зелені міська набережна (офіційно це бульвар, але адже поряд – море) відзначила століття.

Більше всього жителі Баку люблять гуляти саме тут – особливо влітку по ночам. На лавках завжди багато закоханих пар, бо адже в мусульманських країнах, якими би світськими вони не були, демонструвати почуття на вулиці не особливо прийнято.

Втім, Бакинський бульвар – це не тільки люди, зелень, лавки і море. Це ще і вкрай цікаві спорудження: 75-метрова парашутна вишка, нова будівля Музею килимків у формі звернутого головного експонату, а також інші цікаві споруди.

Дівоча вежа:

Головний символ не тільки Ічерішехера (Старого міста), але й усього Баку. Вона була побудована не пізніше XII століття як частина фортеці, зведеної навколо середньовічного Баку. Сьогодні з оглядового майданчика на її верхівці відкривається класична панорама Баку. Поряд з Дівочою вежею розташований один із входів в Старе місто, тут можна придбати аудіогід на російській мові.

Цікаво, що з Дівочою вежею зв’язані відразу дві легенди. Перша пояснює її назву. Давним-давно бакинський шах захотів видати дочку заміж за людину, якого вона не любила. Тоді дівчина попросила батька звести вежу на березі моря і почекати із весіллям до того моменту, коли споруда не буде побудована. Коли вежа була відкрита, дочка шаха, не бажаючи пов’язувати себе узами шлюбу з некоханою людиною, піднялася на верхній етаж і викинулась в море.

Вежа Вогню:

Цю вежу можна побачити майже із будь-якої точки Баку. Особливо помітні вони в темній час доби. В цей час вежа не просто підсвічується, а переливаються кольорами азербайджанського прапору. Азербайджансько-турецька компанія почала будувати вежу ще в 2007 році. Очікувалося, що оздоблювальні роботи закінчаться до конкурсу “Євробачення”-2012, але вони тривають до сих пір.